Словарь української мови (1924)/китях
| ◀ китяг | Словарь української мови К китях |
ких ▶ |
|
Ки́тяг, гу и ки́тях, ху, м. 1) Гроздь, кисть. Спілі вишні злипались китяхами, як бджоли кругом матки. Левиц. Пов. 192. Вишні так і висять китяхами. Харьк. г. 2) Комокъ. А сніг ліпив у шибки, набивався китяхами, блищав через скло. Левиц. I. 515. 3) Метелка проса. Мнж. 184.