Словарь української мови (1924)/кита

by Борис Грінченко

◀ кит

Словарь української мови Борис Грінченко К кита

китаєвий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ки́та, ти, ж. 1) = Ки́тиця. Въ слѣдующ. примѣрѣ употреблено, повидимому, въ значеніи: султанъ, перья на головномъ уборѣ: Кита біла, кивер чорний, хлопець гожий і моторний. Pauli. (Но см. этотъ-же примѣръ при словѣ китель). 2) Хвостъ лисицы. Вх. Пч. II. 5. См. Китюх. 3) = Кита́йка? Один на собі каптан має та з під того жовті та чорні кити видирає. АД. I. 121. (Въ друг. вар. здѣсь: китайку видирає. АД. I. 116, 125.