Словарь української мови (1924)/киндяк
| ◀ кинді | Словарь української мови К киндяк |
кинути ▶ |
|
Киндя́к, ка́, м. Лента? Родъ матеріи? Въ Думѣ про С. Кишку употреблено, по-видимому, въ значеніи флага: Ой із города, із Трапезонта виступала галера, трьома цвітами процвітана, мальована: ой первим цвітом процвітана, — златосиніми киндяками побивана; а другим цвітом процвітана, — гарматами арештована. АД. I. 208. (Паювали) златосині киндяки на козаки, златоглави на отамани. АД. I. 219.