Словарь української мови (1924)/кикати
◀ кика | Словарь української мови К кикати |
кикіть ▶ |
|
Ки́кати, каю, єш, гл. Куковать. Ой кикала зозуленька. Гол. IV. 497.
◀ кика | Словарь української мови Борис Грінченко К кикати |
кикіть ▶ |
|
Словарь української мови — К
кикати
Борис Грінченко
1924
Ки́кати, каю, єш, гл. Куковать. Ой кикала зозуленька. Гол. IV. 497.