Словарь української мови (1924)/кидь

by Борис Грінченко

◀ кидик

Словарь української мови Борис Грінченко К кидь

кизлик ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Кидь, ді, ж. Разстояніе, на которое можно что-нибудь бросить. А він був од мене не більше, як на одну кидь. Харьк.

II. Кидь! меж. Выражаетъ бросаніе. Ухопив та кидь його об землю!