Словарь української мови (1924)/кволитися

by Борис Грінченко

◀ кволий

Словарь української мови Борис Грінченко К кволитися

кволість ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кво́литися, люся, лишся, гл. 1) Быть больнымъ, хирѣть. Вона й кволиться вже, — нездужає. ЗОЮР. II. 53. 2) Жаловаться на боль. Перед товариством сором кволитися, а дома заляжу до завтрого. К. ЧР. 266. Почав кволитись, що в боку болить. Г. Барв. 110.