Словарь української мови (1924)/каруца
◀ карус | Словарь української мови К каруца |
карчило ▶ |
|
Кару́ца, ци, ж. 1) Карета. Я тобі подарую… і оціх коней, і каруцу. Чуб. II. 565. 2) Гуцульскій экипажъ: глубокій ящикъ на двухъ колесахъ, въ который собираютъ навозъ, а затѣмъ вывозятъ на поле. Шух. I. 106. Вивозить каруцами гній. Шух. I. 145.