Словарь української мови
Борис Грінченко
К
карунка
Берлін: Українське слово, 1924

Кару́нка, ки, ж. 1) Позументъ. Аж зирк — Паллантова лядунка і золота на ній карунка у Турна висить на плечі. Котл. Ен. VI. 89. 2) Карнизъ. Черниг. и Харьк. г.