Словарь української мови (1924)/картівник

Словарь української мови
Борис Грінченко
К
картівник
Берлін: Українське слово, 1924

Карті́вни́к, ка́, м. = Картник. І п'яниця, і картівник, — козак забіяка. Нп. Уподобав картовника і костира п'яного. К. Бай. 32.