Словарь української мови (1924)/картка
| ◀ картівниця | Словарь української мови К картка |
картник ▶ |
|
Ка́ртка, ки, ж. Ум. отъ ка́рта. 1) Листокъ книги. Мудрацію сю шановний читець швидко і сам розбере, прочитавши дві-три картки. Ном. VI. 2) Паспортъ. Магдусю, Магдусю, маю таку картку, шо з'їдемо всю Польшу, ше й землю цісарську. Нп.