Словарь української мови (1924)/кароокий
◀ каронька | Словарь української мови К кароокий |
карпітка ▶ |
|
Кароо́кий, а, е. Имѣющій каріе глаза. Белолиця, кароока і станом висока. Шевч. Грицько був парубок високий, чорнявий кароокий, — парубок як орел. МВ.