Словарь української мови (1924)/карий

by Борис Грінченко

◀ кари

Словарь української мови Борис Грінченко К карий

карита ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ка́рий, а, е. 1) Карій. Єсть карії очі, як зіроньки сяють. Шевч. 131. Нащо мені чорні брови, нащо карі очі? Шевч. 40. 2) Вороной. Коню сивий, коню карий. Федьк. Ой у нашім та заводі єсть коняка кара. Грин. III. 565. Ум. Каре́нький. Очи мої каренькиї, горе мені з вами. Чуб.