Словарь української мови (1924)/карабін
| ◀ карабинок | Словарь української мови К карабін |
карабунитися ▶ |
|
Карабі́н, на, м. = Карабин. Стан салдатський, вус козацький, карабін до того. Федьк. Ум. Карабі́нчик. Вже ж мому рідну сину карабінчик дали. Гол. I. 137.