Словарь української мови (1924)/капитан
| ◀ капиталиста | Словарь української мови К капитан |
капитановий ▶ |
|
Капита́н, на, м. 1) Капитанъ въ войскѣ. Вона на салдатів не дуже й доглядалась, все дивилась на капитана. Кв. 2) Капитанъ корабля. (Матрос) на вахті стоя, журився сам собі чогось, та й заспівав, звичайне тихо, щоб капитан не чув. Шевч. 576. Ум. Капита́ник. Вона, обнімаючи, пестувала його: і капитанику мій, і соколику, і голубчику. Кв. I. 177.