Словарь української мови (1924)/канал
| ◀ канава | Словарь української мови К канал |
каналія ▶ |
|
Кана́л, лу, м. Каналъ. Желех. Вся (країна) обсажена садами, виноградом і лісами, вся облита ріками й каналами, з багатими города́ми й селами. Левиц. Пов. 175. Од послали ж його у сібірну роботу, ще й канали копати. Грин. III. 596.