Словарь української мови (1924)/камка
| ◀ каміняччя | Словарь української мови К камка |
камрат ▶ |
|
Ка́мка, ки, ж. 1) Головной женскій уборъ. Зелена сукня слід замітає, золотий перстень на руці сяє, перлова камка голову клонить. Чуб. III. 318. 2) Морская трава. Левиц.