Словарь української мови (1924)/кажанок
| ◀ кажан | Словарь української мови К кажанок |
кажнесенький ▶ |
|
Кажано́к, нка́, м. 1) Ум. отъ кажа́н. Замиготіли кажанки, наче хто перекидав грудками. Левиц. I. 109. 2) Мѣховая или кожаная куртка. Сим. 138. Дома в себе вони, кажу, ходять було у дьогтяних сорочках да в дірявих кожухах-кажанках. К. ЧР. 87. А на йому був кажанок, то з під того кажанка кров так і ллється. ЗОЮР. I. 133.