Словарь української мови (1924)/кадка
◀ кадіння | Словарь української мови К кадка |
кадний ▶ |
|
Ка́дка, ки, ж. 1) = Кадіб 2. Шух. I. 253. 2) Большой чанъ въ винокурнѣ. Тут у винницькій кадці місять тісто троє разом ногами. К. ЧР. 258. 3) Футляръ надъ жерновомъ въ водяной мельницѣ. Мик. 481.