Словарь української мови (1924)/зіставати

by Борис Грінченко

◀ зіспити

Словарь української мови Борис Грінченко З зіставати

зіставатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зістава́ти(ся), таю́(ся), є́ш(ся), сов. в. зіста́ти(ся), та́ну(ся), неш(ся), гл. Оставаться, остаться. Все мине, а гріх зостане. Ном. № 103. Зіста́тися од кого́. Отставать, отстать отъ кого.