Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зчезати
Берлін: Українське слово, 1924

Зчеза́ти, за́ю, єш, сов. в. зче́знути, ну, неш, гл. Исчезать, исчезнуть. Марко повернув у гущиню і зчез за кущами. Стор. МПр. 125.