Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зурочити
Берлін: Українське слово, 1924

Зуро́чити, чу, чиш, гл. Сглазить. Дівчатам годиться иноді вмиваться з помийниці, щоб хто не зурочив. Грин. II. 31. Лихе око зурочило наше щастя. О. 1862. VIII. 21.