Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зупин
Берлін: Українське слово, 1924

Зупи́н, ну, м. Удержъ. Гуля собі, — нема йому на світі зупину. О. 1862. VIII. 54. Зупину не було її ході крівавій. К. Псал. 181.