Словарь української мови (1924)/зубовий
◀ зубоватий | Словарь української мови З зубовий |
зубожений ▶ |
|
Зубо́вий, а, е. 1) = Зубний. Святий Антонію, зубовий цілителю, поможи мені. Чуб. I. 125. 2) — часни́к. Обыкновенный чеснокъ съ луковицей, распадающейся на зубки. Вас. 203.