Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зрушити
Берлін: Українське слово, 1924

Зру́шити, шу, шиш, гл. 1) Сдвинуть. Насилу зрушив з місця. 2) Тронуть, взволновать. Дуже батька слова її зрушили. МВ. II. 149. 3) Встревожить. Всю діброву крилечками вкрили, голосочком діброву зрушили. Чуб. V. 315.