Словарь української мови (1924)/зрушити

by Борис Грінченко

◀ зручно

Словарь української мови Борис Грінченко З зрушити

зрушитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зру́шити, шу, шиш, гл. 1) Сдвинуть. Насилу зрушив з місця. 2) Тронуть, взволновать. Дуже батька слова її зрушили. МВ. II. 149. 3) Встревожить. Всю діброву крилечками вкрили, голосочком діброву зрушили. Чуб. V. 315.