Словарь української мови (1924)/зруб

by Борис Грінченко

◀ зрошатися

Словарь української мови Борис Грінченко З зруб

зрубань ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зру́б, ба и бу, м. 1) Срубка. Знайшовся чоловік, що купив на зруб гай. Стор. I. 47. Также мѣсто, гдѣ срубленъ лѣсъ. Вас. 206. З липового зруба молоді паростки пустились. МВ. I. 156. 2) Срубъ — при постройкѣ, въ погребѣ, колодезѣ и пр. Чуб. VII. 377. Як положать зруб на хату…, то п'ють закладчини. ХС. III. 41. Kolb. I. 56. Був колодязь і такий низький зруб у ньому. Грин. II. 338.