Словарь української мови (1924)/зрадіти
◀ зраділий | Словарь української мови З зрадіти |
зрадітися ▶ |
|
Зраді́ти, ді́ю, єш, гл. Обрадоваться. Єв. Мр. XIV. 11. „Вже козак твій назад іде“. А козачка тому зраділа. Чуб. V. 1171. Пані зраділа. МВ. II. 40. Як вгляділо я вас, так аж зраділо. Гліб. 1.