Словарь української мови (1924)/зрадитися

by Борис Грінченко

◀ зрадити

Словарь української мови Борис Грінченко З зрадитися

зраділий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зра́дитися, джуся, дишся, гл. 1) Посовѣтовавшись, рѣшить. Зрадились, щоб піти до попа. О. 1862. VI. 59. 2) Измѣнить себѣ. Слово встрѣчено только въ „Ужинку“ Гатцука (стр. 350. Ном. № 8772): Хоч кохання не зрадиться, та череві (?) завадиться.