Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зохабити
Берлін: Українське слово, 1924

Зохаби́ти, блю, биш, гл. Оставить, бросить. Вийшло дівча (жито) жати, не могло го в ручку взяти. Пішло оно до крамниці купувати рукавиці, рукавиці не купило, в полю жито зохабило. Гол. I. 339.