Словарь української мови (1924)/зотліти

by Борис Грінченко

◀ зотління

Словарь української мови Борис Грінченко З зотліти

зотнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зотлі́ти, лі́ю, єш, гл. Истлѣть. Моє біле тіло під нагайкою зотліло. Гол. I. 196. Хусточка зотліла. Мл. л. сб. 277. Пішла вона (надія) на той світ в преісподню, коли ще й там знайду впокій, зотлівши. К. Іов. 38.