Словарь української мови (1924)/зоряти

by Борис Грінченко

◀ зоряно

Словарь української мови Борис Грінченко З зоряти

зорятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зоря́ти, ря́ю, єш, гл. Свѣтиться, сіять. Що то була за дівчина! Зайде в хату, то мов зоря зоряє. Г. Барв. 103, 237. Там квітки як в божім раю… зорями в траві зоряють. К. Дз. 221. Ой вийду на гірку та гляну на зірку, — що зоря зоряє, а вся челядь гуляє. Грин. III. 61. См. Зоріти.