Словарь української мови (1924)/зоряний

by Борис Грінченко

◀ зоряво

Словарь української мови Борис Грінченко З зоряний

зоряниця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зо́ряний, а, е. 1) Звѣздный. Ніч місяшна, зоряна. МВ. (О. 1862. III. 53). 2) Зо́ряна вода́. По нар. повѣрью: вода съ лѣкарственной силой для коровы, простоявшая ночь при звѣздахъ. Коли корова дає мало молока (як хто поробе), треба давати їй зоряну воду пити. А ту воду роблють так: ясної ночі ставляють на видноті, супроти зірок, дійницю з водою, то вона повинна простояти всю ніч. Грин. II. 46, 320.