Словарь української мови (1924)/золотіти

by Борис Грінченко

◀ золотісінький

Словарь української мови Борис Грінченко З золотіти

золотковий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Золоті́ти, ті́ю, єш, гл. 1) Блестѣть какъ золото. На токах золотіють скирти. О. 1861. XI. 100. Глина така жовта, аж золотіє. Волч. у. 2) Обогащаться. Доля йому щиро служила, — так і золотів, так і золотів. МВ. I. 65.