Словарь української мови (1924)/зоброкувати
| ◀ зобрати | Словарь української мови З зоброкувати |
зобува ▶ |
|
Зоброкува́ти, ку́ю, єш, гл. — обрі́к. Исполнить данный обѣтъ, наложенную на себя эпитимію. Колись спокутую (гріх) або крівавою войною, або роботою на манастирь важкою. Хвалити Бога, задержались іще в нас манастирі благочестиві: є де оброчникові свій оброк зоброкувати. К. ЦН. 220.