Словарь української мови (1924)/знудитися

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
знудитися
Берлін: Українське слово, 1924

Зну́ди́тися, джу́ся, дишся, гл. Затосковать. Як би була поїхала, то знудилася б. Могил. у. Тяжко ж мені на серденьку, трохи ся не знуджу. Гол. I. 293. Знудившися життям своїм мертвецьким, жадали ми у вирей полетіти. К. ХП. 96.