Словарь української мови (1924)/зникати

by Борис Грінченко

◀ знийти

Словарь української мови Борис Грінченко З зникати

зникнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зника́ти, ка́ю, єш, сов. в. зни́к(ну)ти, ну, неш, гл. Исчезать, исчезнуть, пропадать, пропасть. Що гинуть без сліду, що мов сон зникають. К. Досв. 53. Щоб ти не зросло більше — таке і зникло. Ном. № 8713. Удень її не бачили: робила при панії, а ввечері знов зникла. МВ. II. 44. Не знала, чого й куди Василь її дівався; чи на довго він зник; чи вернеться і коли ще то буде. Кв. I. 65. І в той час скирти і клуня зайнялись і зорі зникли. Шевч. 335.