Словарь української мови
Борис Грінченко
З
знаючий
Берлін: Українське слово, 1924

Знаю́чий, а, е. Знающій. От волохи: ті знаючі! усяке зілля зна від чого воно, нащо — знаючі дуже! Канев. у.