Словарь української мови
Борис Грінченко
З
знатий
Берлін: Українське слово, 1924

Зна́тий, а, е. Видный, замѣтный. Знаті були міщане раз уже з того, що не носили шабель, — тілько ніж коло пояса: одні пани да козаки ходили при шаблях. К. ЧР. 63.