Словарь української мови (1924)/знамено
◀ знаменитий | Словарь української мови З знамено |
знаменуватися ▶ |
|
Зна́ме́но́, на, с. 1) Знакъ, знаменіе. Мій меч? Це знамено святої правди. К. ЦН. 208. 2) Знамя. Шевч. 233. Вже військо пішло, знамена мають. Чуб. V. 503. Наше національне знамено. К. ХП. 133. 3) Печать, клеймо. Левиц. (Правда, 1868, 449).