Словарь української мови
Борис Грінченко
З
змітати
Берлін: Українське слово, 1924

Зміта́ти, та́ю, єш, сов. в. змести́, змету́, те́ш, гл. Сметать, сместь. Як мітлою зметено. Ном. № 1908. Вітер пил з землі змітає. К. Псал. 2.