Словарь української мови (1924)/змушати

by Борис Грінченко

◀ змучитися

Словарь української мови Борис Грінченко З змушати

змушувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Змуша́ти, ша́ю, єш, зму́шувати, шую, єш, сов. в. зму́сити, шу, сиш, гл. 1) Принуждать, принудить. Чи змусиш ти до послухання тура? К. Іов. 88. Ой я тебе не змушаю, но щире кохаю. Гол. I. 239. 2) Съ отрицаніемъ. Не быть въ состояніи. А що ж я буду робити, що не змушу ворогів пережити. Чуб. V. 595.