Словарь української мови (1924)/змилювати

by Борис Грінченко

◀ змилуватися

Словарь української мови Борис Грінченко З змилювати

змилюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зми́лювати, люю, єш, сов. в. зми́ли́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Ошибаться, ошибиться. Вага не змилить. Валк. у. От і змилила вже. Каменец. у. 2) Смыливать, смылить. Половину змилила мила. НВолын. у.