Словарь української мови (1924)/злість

by Борис Грінченко

◀ злістниця

Словарь української мови Борис Грінченко З злість

злітати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Злість, зло́сти, ж. 1) Злость. К. Іов. 48. Чуб. III. 356. І од злости зубами скрегоче. Шевч. 21. Зо злості болять кості. Ном. № 2934. На злість моїй жінці нехай мене б'ють. Ном. № 2813. 2) Зло. — учини́ти. Сдѣлать зло. Ой ви, чумаченьки, ой ви, молоденькі, не вчиніте злости: поховайте моє тіло, щоб не розніс ворон кости. Нп.