Словарь української мови (1924)/зліплювати

by Борис Грінченко

◀ зліпити

Словарь української мови Борис Грінченко З зліплювати

зліплюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Злі́плювати, люю, єш, сов. в. зліпи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Лѣпить, слѣпить, вылѣпить. Біг сказав чортові зліпити з глини вовка. Чуб. I. 52. 2) Слѣплять, слѣпить, склеить липкимъ. Зліпила (розбите) яйце. Рудч. Ск. I. 144. 3) Связывать, связать (слова въ рѣчи). Вона насилу, велику силу змогла зліпити докупи кілька польських словець. Левиц. I. 209.