Словарь української мови (1924)/зламувати

by Борис Грінченко

◀ зламок

Словарь української мови Борис Грінченко З зламувати

злапати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зла́мувати, мую, єш, сов. в. злама́ти, ма́ю, єш, гл. 1) Сламывать, сломать. 2) Нарушать, нарушить. Зламати слово, присягу. К. Досв. 66. Був зламаний закон Мойсеїв. Єв. І. VII. 23. Байда… не зламав своєї віри. К. ЧР. 83.