Словарь української мови (1924)/злакомитися

by Борис Грінченко

◀ злакомити

Словарь української мови Борис Грінченко З злакомитися

зламаний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зла́комитися, млюся, мишся, гл. Польститься, соблазниться. Злакомився на калитку, взяв собі багатирку. Чуб. V. 215. Злакомився на гроші та й не сказав нікому, що старшина вбив Оверка. НВолын. у.