Словарь української мови (1924)/зикати

by Борис Грінченко

◀ зик

Словарь української мови Борис Грінченко З зикати

зима ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зи́кати, каю, єш, сов. в. зи́кнути, ну, неш, гл. Кричать, вскрикнуть. Дядько не схотів — ще став зикати на його. Чуб. II. 8. Як не крикне, як не зикне. НВолын. у. Реве, лютує Византія, руками берег достає; достала, зикнула, встає. Шевч. 60.