Словарь української мови (1924)/зело
◀ зелінка | Словарь української мови З зело |
зельман ▶ |
|
Зело́, ла́, с. Зелень, травянистое растеніе. Тихая роса сідала над зелом і древом. Мкр. Н. 35. Стало їх подвір'я зелом і древом заростати. КС. 1884. I. 32. Багато зела на цім огороді, то тяжко буде полоти. НВолын. у.