Словарь української мови
Борис Грінченко
З
здужати
Берлін: Українське слово, 1924

Зду́жати, жаю, єш, гл. 1) Быть въ силахъ. Мати стара, сестра мала, — не здужають прати. Чуб. V. 300. 2) Одолѣть, осилить. Ні здужа, ні подужа. Ном. 14273. 3) Быть здоровымъ. Добре я здужала тоді. НВолын. у.