Словарь української мови (1924)/здовольнити

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
здовольнити
Берлін: Українське слово, 1924

Здовольни́ти, ню́, ни́ш, гл. Удовлетворить, удовольствовать. Розуму, — чув не раз я од учених, — ніяк не можна здовольнить. О. 1861. VII. 15. Нічого Бога гнівити, — усім Бог здовольнив. Г. Барв. 424.