Словарь української мови (1924)/здобишник

Словарь української мови
Борис Грінченко
З
здобишник
Берлін: Українське слово, 1924

Здоби́чник и здоби́шник, ка, м. Разбойникъ, хищникъ. Рудч. Чп. 100. Ой як взяли наші чумаченьки з під байраку виходити, ой як узяли вражі здобишники частом до нас доїздити. Нп.