Словарь української мови (1924)/здобишник
| ◀ здобичній | Словарь української мови З здобишник |
здобіль ▶ |
|
Здоби́чник и здоби́шник, ка, м. Разбойникъ, хищникъ. Рудч. Чп. 100. Ой як взяли наші чумаченьки з під байраку виходити, ой як узяли вражі здобишники частом до нас доїздити. Нп.